Древньогрецький історик Геродот, котрий жив у V віці до нашої ери повідомляв: «Пантикап (Інгулець) тече з північного озера, вливається в Гілею і, минаючи її, з’єднується з Борисфеном (Дніпром). Він доступний і для тих суден, які йдуть від моря». Долина Інгульця була привабливою в усі часи і для всіх народностей. Відомо, що перші поселення заснували тут іще скіфи - землероби. Кочові племена спустошили цю землю і знищили населення. Пізніше, знову ж таки вздовж річки, почали селитися запорізькі козаки. Мандрівники тих давніх часів писали: «Переправились через Інгулець. Річка тут дуже глибока, дуже стрімка. Які б не стояли холоди, Інгулець ніколи не замерзає».
Сьогодні кожен школяр може вам розповісти, що річка Інгулець одна з найбільш звивистих степових річок світу. Довжина її - майже півтисячі кілометрів. Прибережжя - справжній райський куточок. Дика птиця завжди обирала тут місця для гніздувань.
За свідченнями російських мандрівників, в давні часи неможливо було «пливти на човнах, гребти веслами заважала риба, що йшла на нерест».
Знатні рибалки кажуть, такої кількості риби вже немає, та водяться в річкових глибинах коропи, судаки, товстолоби, карасі. До 1950 року воду з Інгульця можна було навіть пити. На жаль, не завжди розумна господарська діяльність людини, далася взнаки і нині за показниками хімічного складу її можна використовувати лише для технічних цілей.
Для дітлахів і дорослих майже у кожному селі є природні пляжі, які користується неабиякою популярністю в літній час. Особливо тоді, коли стовпчик термометра піднімається далеко за сорок. На берегах є чудові місця - дерева створюють захисток від сонця та вітру, птахи щебечуть на всі лади, трава зелена стелиться вздовж берега, ну що ще потрібно для повноцінного літнього відпочинку?
Сьогодні кожен школяр може вам розповісти, що річка Інгулець одна з найбільш звивистих степових річок світу. Довжина її - майже півтисячі кілометрів. Прибережжя - справжній райський куточок. Дика птиця завжди обирала тут місця для гніздувань.
За свідченнями російських мандрівників, в давні часи неможливо було «пливти на човнах, гребти веслами заважала риба, що йшла на нерест».
Знатні рибалки кажуть, такої кількості риби вже немає, та водяться в річкових глибинах коропи, судаки, товстолоби, карасі. До 1950 року воду з Інгульця можна було навіть пити. На жаль, не завжди розумна господарська діяльність людини, далася взнаки і нині за показниками хімічного складу її можна використовувати лише для технічних цілей.
Для дітлахів і дорослих майже у кожному селі є природні пляжі, які користується неабиякою популярністю в літній час. Особливо тоді, коли стовпчик термометра піднімається далеко за сорок. На берегах є чудові місця - дерева створюють захисток від сонця та вітру, птахи щебечуть на всі лади, трава зелена стелиться вздовж берега, ну що ще потрібно для повноцінного літнього відпочинку?
Немає коментарів:
Дописати коментар