понеділок, 14 листопада 2016 р.

Річка Інгулець

Древньогрецький історик Геродот, котрий жив у V віці до нашої ери повідомляв: «Пантикап (Інгулець) тече з північного озера, вливається в Гілею і, минаючи її, з’єднується з Борисфеном (Дніпром). Він доступний і для тих суден, які йдуть від моря». Долина Інгульця була привабливою в усі часи і для всіх народностей. Відомо, що перші поселення заснували тут іще скіфи - землероби. Кочові племена спустошили цю землю і знищили населення. Пізніше, знову ж таки вздовж річки, почали селитися запорізькі козаки. Мандрівники тих давніх часів писали: «Переправились через Інгулець. Річка тут дуже глибока, дуже стрімка. Які б не стояли холоди, Інгулець ніколи не замерзає».

Сьогодні кожен школяр може вам розповісти, що річка Інгулець одна з найбільш звивистих степових річок світу. Довжина її - майже півтисячі кілометрів. Прибережжя - справжній райський куточок. Дика птиця завжди обирала тут місця для гніздувань.



За свідченнями російських мандрівників, в давні часи неможливо було «пливти на човнах, гребти веслами заважала риба, що йшла на нерест».

Знатні рибалки кажуть, такої кількості риби вже немає, та водяться в річкових глибинах коропи, судаки, товстолоби, карасі. До 1950 року воду з Інгульця можна було навіть пити. На жаль, не завжди розумна господарська діяльність людини, далася взнаки і нині за показниками хімічного складу її можна використовувати лише для технічних цілей.




Для дітлахів і дорослих майже у кожному селі є природні пляжі, які користується неабиякою популярністю в літній час. Особливо тоді, коли стовпчик термометра піднімається далеко за сорок. На берегах є чудові місця - дерева створюють захисток від сонця та вітру, птахи щебечуть на всі лади, трава зелена стелиться вздовж берега, ну що ще потрібно для повноцінного літнього відпочинку?





Немає коментарів:

Дописати коментар