Кажуть, що людина без роду – це листочок, відірваний від дерева. Як гілка міцно зростається із стовбуром, що її не відламати, так і наша родина ніколи не ослабне, поки споживає і буде споживати багатства землі- матінки через мову, звичаї, свята, обряди, пісні, перекази, легенди, казки, прислів'я, приказки.
Моє село, мов писанка, сія,
Живе, працює, плаче і сміється…
Моє село – історія моя
І мого родоводу в часі в'ється.
Моє село – це часточка життя
Херсонщини й всієї України,
Моє село – це часу пульт биття
Сучасності і давнини – руїни.
Моє село – традиції живі,
Традиції віків, з бабусиної скрині,
А щоб вони жили, й жили повік,
Вивчати й берегти їх треба нині.
Моє село – це ми, це я, це ти,
Односельчан сім'я згуртована, єдина.
І, якщо тут родивсь, то пам'ятай завжди,
Велика Олександрівка – твоя є батьківщина.
Немає коментарів:
Дописати коментар