В долонях степу і Дніпра: Святині Горностаївки

3-го листопада команда профіквестовців «ДивоСвіт» побувала на екскурсії у храмах селища.
Першим відвідали надзвичайно гарний Свято-Покровський храм.Він входить до туристичного маршруту Херсонщини,і вже сотні туристів побували тут,очистили свою душу,торкнувшись до мироточивої ікони "Призри на смиріння".
Благочинний Горностаївського округу протоієрей Василій Твардовський радо зустрів команду, розповів їй про історію виникнення храму та про храмове свято Покров Пресвятої Богородиці, яке святкується 14 жовтня.

Діти з великим інтересом розглянули внутрішнє оздоблення храму, дуже гарні ікони і були вражені від іконостасу та ікони «Призри на смиріння» що мироточить

Горностаївський Свято-Покровський храм

Раніше будь-яке поселення починалося з церкви. Нелегке життя селян навчило їх щиро вірити в Бога. У селищі Горностаївка перша дерев’яна церква на честь Преображення Господня була побудована в 1811 році; друга, також дерев’яна – на честь Покрова Божої Матері, а третя – кам’яна церква побудована прихожанами і освячена в 1869 році на честь Покрова Божої Матері.

До 1969р. стояла в центрі села Горностаївська величава церква. Вона панувала над усією місцевістю, купол було видно далеко, аж до Дніпра. Це був витвір мистецтв. Тривалий період жодне лихо на неї не вплинуло : оминула Перша світова війна, громадянська, не спалили фашисти.

Тодішня церква височіла над селом міцна, ошатна та велична. Проте лише «до пори, до часу». ЇЇ руйнування було подією для села. Коли стали розбирати – будівля трималася. Що лишень не робили! І трактори тросами її пиляли, і мінами підривали… Та стіни стояли міцно – допомагало легендарне мурування. До речі, вона була побудована з каміння турецької фортеці.

Була в нашому селищі і Хата-церква.

Нинішня будівля нашої церкви, як відомо, не завжди була церквою: слуговала колись зерносховищем, а потім був кінотеатр.

А нині це світла, велична будівля з високими стелями – Свято-Покровський храм, який відкрився у 1997 році. Перша служба відбулась на вербну неділю.
У березні 1998 року Свято-Покровська церква стає районним духовним центром.

І понад 20 років у Горностаївці несе нелегкий хрест духовного служіння Богу і людям Благочинний Горностаївського округу протоієрей Василій Твардовський.
За ці роки відродилися церкви в багатьох селах району.А Горностаївська щороку,з Божої ласки,натхнення і трудів праведних отця Василя набуває все більшої величності та святості.

Ікона «Призри на смиріння» що мироточить.

Теперішній Свято-Покровський храм відділ культури та туризму Херсонської облдержадміністрації вніс до реєстру оберегів Херсонщини через ікону «Призри на смиріння» що мироточить.

У православних християн близько тисячі образів Божої Матері прославились Чудо творіннями. Одним із таких образів є Псковська ікона «Призри на смирення». З історії відомо, що вперше вона з’явилась у 1420 році на Кам’яному озері. Народ молив Бога і Царицю Небесну допомогти і отримав розраду у цьому чудотворному образі, що у 1426 році закровоточив, провіщаючи не одну трагічну сторінку в історії Псковщини. З літописних джерел відомо, що ікона зберігалась у соборному Троїцькому храмі. На жаль, невідомо, де цей образ зараз. Але збереглися списки (копії) цієї ікони. Один список кінця 17 століття знаходиться і нині у Київському Свято-Введенському чоловічому монастирі. Він чудом зберігся під час атеїстичних гонінь у радянські часи. Саме цей образ «Призри на смирення» влітку 1993 року потемнів і було прийнято рішення викликати реставраторів, але, коли 1 серпня рама зі склом була знята, всі присутні побачили, що фарби на іконі не змінились, але на склі із зворотної сторони явився чудесний серебристий відбиток, що був точною копією самої ікони. Були проведені дослідження співробітниками Інституту судової експертизи, Політехнічного і інших наукових інститутів, але ніхто не зміг пояснити це чудо. Було засвідчено велику кількість зцілень і чудес біля цієї ікони. У 1999 році для Горностаївського храму Покрови Божої Матері був зроблений Херсонським майстром рабом Божим Симеоном список з вищеописаного образу «Призри на смирення» маслом на полотні, а різбляний кіот був виготовлений нині покійним майстром рабом Божим Володимиром. У 2000 році після Пасхи Христової на Світлій Седмиці у суботу Фоминої Неділі, Рябенко Параскева побачила на склі образу «Призри на смирення» поток рідини близько 20 см і хотіла його стерти, але він не зник. Прихожанка сказала про це настоятелю, отцю Василію. Було вирішено не розголошувати цей факт, однак не можна було утаїти чудеса, які відбувалися біля ікони. Так, відбулося зцілення перед цим образом біснуватої жінки, люди розповідали про чудесну допомогу, яку отримували по молитвам перед іконою «Призри на смирення». Слухи дійшли до Херсону, де на той час архієпископом був Іонафан. Отець Василій подав рапорт про чудотворну ікону і архієпископ прислав у Горностаївський храм комісію з двох чоловік. Це був священник Василій Пасенко і диякон Володимир. Відслуживши Божественну Літургію і молебен до Святої Богородиці, в присутності прихожан церкви вперше і єдиний раз був відсунутий кіот. Ікона була знята і обстежена. Виявилось,що миро стікало від правої руки Богородиці, але не по іконі, а по склу, що знаходиться від ікони на відстані приблизно 3-4 мм. Стерильним інсуліновим шприцем було взято проби, опечатано їх і відправлено у 3 незалежні лабораторії. Але всі 3 лабораторії дали висновок, що шприци є стерильно чистими. Однак після цього факту, що в черговий раз нагадав нам про нашу невіру у очевидність чудес Божих крапля перестала стікати, але росяницю можна побачити і нині. Горностаївський храм отримав благословення здійснювати кожного четверга Акафіст до Божої Матері. З часом ікона почала поповнюватись коштовностями, які приносили люди, що отримали зцілення і допомогу від Божої Матері по молитвам перед Її іконою «Призри на смирення». Кожного року у храм з Росії приїздить сім’я, що отримала зцілення, тут побували паломники з Франції, Америки, Канади, Молдови, більшості регіонів України, країн СНД, ближнього зарубіжжя. Багато прихожан може розповісти свою історію отримання допомоги перед цією чудотворною іконою.