середу, 27 липня 2016 р.

Пропонуємо переглянути. Команда "Жайвір" Каховського району.


Профіквест: Знайомі незнайомці

Цьогоріч у Новій Каховці вже втретє пройшов Таврійський туристичний конгрес.  Родзинкою  заходу став новий екскурсійний маршрут «Камяні вишиванки міста», який розробила і провела головний архітектор ООО «Проектний центр», голова Новокаховського товариства охорони культурної спадщини  Тетяна Миколаївна Євсєєва. Для учнів гімназії, які є членами квест-команди обласного інноваційного проекту: «Профіквест: В долонях степу і Дніпра», даний маршрут став останнім у літній серії екскурсій, під час яких вони знайомились із туристично-привабливими об’єктами Новокаховської міськради та готувалися укласти карту майбутніх туристичних маршрутів для гостей нашого міста. 27 липня квестівці вирушили в подорож знайомими вулицями, щоб відкрити для себе незнайоме місто. Екскурсію проводила Євсєєва Т.М.


Усі разом в цей незвичайний день ми по-новому подивилися на будинки у старій частині міста. Виявляється, на кожному з них, над кожним вікном чи під’їздом – різні розписи.



Як сказала нам Тетяна Миколаївна, не тільки ми побачили це вперше, а й люди, які роками живуть чи працюють в тих будинках, не звертали уваги  на такі деталі.






А чого вартий наш Будинок культури?! Над кожним вікном, над кожними дверима – свій, неповторний малюнок.




Сьогодні усі учасники команди познайомилися із рідним містом  знову, щоб розповісти згодом про нього усій Україні. Адже наше місто внесене в підручник з архітектури і являється пам’ятником містобудування. Таких у світі тільки троє: невеличкий шматочок у центрі Санкт-Петербургу, в Бразилії – у місті Бразиліа і – ми. Наша рідна, юна і прекрасна Нова Каховка!


На сьогодні квест-команда Нової Каховки може презентувати туристичні маршрути, які вона представлятиме  у власному «туристичному путівнику» на блозі проекту, розроблятиме та реалізовуватиме  PR-кампанію  цих екскурсійних маршрутів та туристичних об’єктів. Такими маршрутами є:
-         Корсунський Богородичний монастир
-         Винзавод «Таврія»
-         База зеленого туризму «Славутич»
-         Паркова зона
-         Камяні вишиванки
-         Музейні та архітектурні родзинки міста
І команда Нової Каховки тепер має назву! Колись «путівку в життя» нашому місту дала гідроелектростанція – найкрасивіша  у Дніпровському каскаді. Ми – завжди під напругою, пам’ятаємо це, а тому назва квест-команди,  яку представляють учні IV(8)-Б класу гімназії  звучить так:  ми – команда «220 вольт»!



До зустрічі у вересні!

пʼятницю, 22 липня 2016 р.

Перлина степового краю.

Херсонщина - це справжня перлина степового краю України. Її оспівували у віршах, її малювали і складали про неї пісні. Вона приваблює туристів своєю природою, морем, фестивалями.
У рамках проекту «В долонях степу і Дніпра» команда «Жайвір» Любимівської ЗОШ І-ІІІст.№1 Каховського району разом з кураторами Н.Л. Малишенко, В.Л. Пенезова завітали до Каховської районної бібліотеки, організував візит Каховський міськрайонний центр зайнятості.
Директор КУ «Каховська районна об'єднана бібліотека ім.М.І.Братана» - Денисюк В.П. заслужений працівник культури України, ознайомила учасників команди з однією із перлин степового краю - Каховським районом.




Діти дізналися, що Каховський район на півночі межує з Горностаївським, на сході з Нижньосірогозьким і Новотроїцьким, на півдні з Чаплинським, на заході з Цюрупинським районами і містом Новою Каховкою, по руслу Дніпра на північному заході з Бериславським районом. Каховський район складається з 19 сільських рад - 43 села.
З території району починаються голубі траси родючості — 400-кілометровий Північно-Кримський канал, який подає дніпровську воду в Автономну Республіку Крим, та 130-кілометровий Каховський магістральний канал, яким подається вода для зрошення на близько 400 тисяч гектарів у Херсонській і Запорізькій областях. Найбільша в Європі зрошувальна система дає можливість вирощувати стабільно високі врожаї сільськогосподарських культур.
Наш край по-справжньому унікальний і неповторний.
Маючи нагоду побувати в місті Каховка учасники прогулялися набережною міста, де ознайомилися з історичними та сучасними пам'ятками: «Братська могила воїнів Другої світової війни», «Пушка», «Лавка примерення», ресторан «Замок», «Лавка закоханих», «Серця закоханих», «Гетьману Богдану Ружинському».














вівторок, 19 липня 2016 р.

В ніч на Івана, в ніч на Купала...

   В селі Григорівка, про яке ми розповідали багато цікавого, стало звичним відроджувати народні традиції. Ось і цього року вже десятий рік поспіль у ніч з 6 на 7 липня відбулося масове святкування Івана Купала. Це свято отримало назву "Фестиваль народної творчості "Купальська ніч". Кожного року у дійстві беруть участь все більше людей, і цього року - це більше 500 чоловік.
     Учасники команди "Веселі туристи" вирішили переконатися, чи насправді цей захід вартий того, щоб рекомендувати його для відвідування туристам і вирушили до Григорівки.
     Гуляння розпочалося з прикрашання купальської Марени та водіння хороводу навколо неї. На сцені виступали художні колективи району та м. Каховки.  


     А потім ми плели вінки й пускали їх на воду, загадуючи при цьому бажання. І пливли ці дівочі віночки потихеньку до своїх берегів долі... А кожна дівчина, котра хотіла побачити цієї ночі віщий сон, трепетно несла додому гілочку Марени, щоб покласти її під подушку та побачити судженого.          



   Юнаки запрошували до продовження традиційного ритуалу - перестрибування через багаття, щоб очиститися від нещастя, хвороб та всякого зла, бо вогонь - це символ очищення.
  Місцеві жителі та гості мали можливість насолоджуватись фірмовою григорівською стравою - щойно звареною смачною юшкою.
   Цієї ночі здавалося, ніби купальські зорі дощем падали в ставок. Зустріти світанок нового дня вважається великим щастям. Але нам, на превеликий жаль, це не судилося - на нас чекав автобус уже опівночі. Та все побачене справило на нас незабутнє враження! То ж радимо й вам наступного року стати учасником цього феєричного дійства! 




понеділок, 18 липня 2016 р.

Слобідка на Дніпрі.


У рамках проекту «В долонях степу і Дніпра» команда «Жайвір» Любимівської ЗОШ І-ІІІст.№1 Каховського району разом з кураторами Н.Л. Малишенко, В.Л. Пенезова завітали до міста Каховки, організував візит Каховський міськрайонний центр зайнятості.
Кожне місто має власну долю, своє життя, початок та історію.
Перша письмова згадка про Каховку відноситься до березня 1791 року: граф Хрістіан Бернарде повідомляв Таврійського губернатора С.Жегуліна про хід заготівлі лісу для потреб армії біля слободи Каховка полковника Дмитра Матвійовича Куликовського. Дмитро Матвійович придбав ці землі (12 тисяч десятин при річці Конка за ордером «світлійшого князя Тавриди» Г.О.Потьомкіна № 190 від 17 січня 1791 року. У травні того ж року у селі Каховка налічувалося 100 душ, і його власник звернувся до Таврійського обласного Правління з проханням про відкриття ярмарок і торгів у неділю.
Полковник заснував своє місто на місці колишньої фортеці Іслам-Кермен, яку побудував ще в далекому 1492 році кримський хан Менглі Гірей І.Вона довгий час належала туркам. Назва «Іслам-Кермен» перекладається з турецької мови як «ісламська фортеця». У багатьох українських джерелах вона дуже часто іменується Аслан-Містом.
Щоб дізнатися все про місто, команда завітала в — музей історії Каховки (філія Херсонського краєзнавчого музею, 1957р. у фондах музею понад 7 тисяч експонатів, що відображають історію Каховки з часу її заснування до наших днів).
Подорожуючи Каховкою перш за все треба відзначити: Каховка - оспівана в піснях, має велику історію. Пам`ятники та пам`ятні знаки нагадують про драматичну сторінку історії Каховки – бої на Каховському плацдармі, буремні часи Великої Вітчизняної війни. Пам`ять про них – священна. 






Одним із пам'ятків є Легендарна тачанка — монумент (пам'ятник), споруджений на честь 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції, присвячений боям на Каховському плацдармі в роки Громадянської війни.



Також пам'ятник «Дівчина в шинелі», вважається візитною карткою Каховки, споруджено у 1983 році до 40-річчя визволення Каховки від фашистських загарбників. Присвячений він жінкам – учасницям громадянської війни.



Екскурсію по музею та інформацію про Легендарні пам'ятки провела - Сідьолкіна Світлана Ліверіївна - завідувач Каховською філією Херсонського обласного краєзнавчого музею.

пʼятницю, 15 липня 2016 р.

В долонях степу й Сиваша...

    На світанку 21 червня наша команда «Веселі туристи» вирушила в похід по найцікавіших об’єктах Чаплинського району по заздалегідь накресленому маршруту.



    Першою зупинкою нашого маршруту було село Григорівка. Це населений пункт Херсонської області, розташований на відстані 140 км від обласного центру та 18 км від Чаплинки.
    Нас гостино зустрів сільський голова Кліщевський Сергій Олександрович, який провів екскурсію найцікавішими місцями села.  


   Спочатку ми відвідали спортивно–розважальний молодіжний комплекс, де, навіть, встигли відпочити та пограти в більярд. 


     В центрі села знаходиться велика, світла школа.

 

 
   Не зважаючи на те, що Григорівка – маленьке село, віднедавна тут відкрито Районний центр первинної медико-санітарної допомоги. А чому саме тут – дізнаєтесь далі…
 
 
Наступною зупинкою нашого маршруту був Греко-католицький храм святого Григорія,  побудований у 1890 році, який і по сьогодні прикрашає собою село.

   Костел будували майстри під керівництвом Василя Рудніцького. Колись він служив у  Преображенському полку, а після одруження прибув у Григорівку на постійне місце проживання. На великі Свята Василь отримував дорогі дарунки із царського двору. Завдяки особистій прихильності царя йому вдалося отримати дозвіл та фінансування на будівництво костелу. Разом з Богачевським Іваном Івановичем вони їздили по селах і за власний кошт скуповували у населення яйця, які додавали міцності кладці при зведенні стін. Дякуючи цьому нікому не вдалося ні розібрати,  ні, навіть, підірвати костел в роки війни. У фундамент будівлі була закладена капсула, де зазначено, коли і хто споруджував костел, а також прізвища його меценатів. Рудніцький Василь помер у Григорівці і похований біля костелу з південно-західної сторони.  



       В Григорівці є «домашній приватний музей». Такою колекцією може похвалитися, навіть, не кожен районний музей. Його власник – пан Павло - дуже полюбляє історію, тому у вільний час займається археологічними розкопками. Музей знаходиться в невеличкому підвальному приміщенні. Там зберігається багато цінних історичних експонатів. 





    А ще пан Павло власноруч зробив копію кам’яної скіфської баби. Своїм хобі власник міні-музею робить вагомий внесок в історію та культуру рідного краю. 

 
   Далі ми попрямували до Сиваської вітрової електростанції, де нам провели цікаву екскурсію та розповіли, як вона працює. 




    Наступною зупинкою було Лемурійське озеро, яке ще відоме під назвою «рожеве озеро», «солона яма». Це – родзинка  нашого маршруту.  


    Озеро знаходиться неподалік від села Григорівка в одній із бухт Сивашу. Там вчені відкрили і досліджують унікальні лікувальні грязі, які не поступаються корисними властивостями Мертвому морю. Вважається, що водою з озера можна вилікувати всі, навіть не виліковні, хвороби, пов’язані з запальними процесами. Завдяки цьому Григорівка відома сьогодні не тільки в Україні, а й далеко за її межами.  


        Цей курорт справді народний - навколо озера стоїть безліч машин і наметів. Поки що берег обладнаний тільки душовими кабінами й альтанками для відпочинку. Там є масажист і лікар. А за необхідності можна звернутися й до Центру первинної медико-санітарної допомоги.







    Після відвідування всіх, що заслуговують уваги, туристичних об’єктів                с. Григорівка, звіривши маршрут по карті, ми вирушили, до наступної зупинки  – села Строганівка.  



    За день ми пройшли більше 20 кілометрів. Було не легко: дошкуляла спека, не вистачало води. На нашому шляху траплялися природні джерела, але, щоб дістатися до них, треба було пройти не один кілометр степової дороги. А на одному з привалів мимо ніг учасника нашої команди проповзла справжня гадюка.


  І ось довгоочікувана зупинка - Строганівка, де, нарешті, ми змогли добре відпочити! Та перш за все ми поставили намети, розклали багаття і приготували найсмачнішу вечерю! 






    Та вночі на нас чекала ще одна неприємна несподіванка -  двоє  членів        нашої команди виявили на собі кліщів.  Тому маршрут було вирішено скоротити і вранці команда «Веселі туристи» автобусом «Чаплинка – Іванівка» вирушила додому. Так закінчилася наша подорож... 


    
      Через декілька днів після походу ми зібралися в районній бібліотеці для дітей, щоб обмінятися враженнями. Обговоривши та проаналізувавши  нашу подорож ми зробили деякі висновки:   тим, хто бажає пройти з рюкзаками  заповідними стежками нашого  краю, радимо зробити це не влітку, а  краще восени,  або ж вирушити в подорож автотранспортом, щоб вберегти себе від неприємностей!     
 




   
      Але добре, що прикрощі, які трапилися в дорозі, швидко забуваються і в пам'яті залишаються лише приємні моменти. Тому команда "Веселі туристи" готова до нових подорожей і відкрита до нових вражень!