В долонях степу й Сиваша...

    На світанку 21 червня наша команда «Веселі туристи» вирушила в похід по найцікавіших об’єктах Чаплинського району по заздалегідь накресленому маршруту.

    Першою зупинкою нашого маршруту було село Григорівка. Це населений пункт Херсонської області, розташований на відстані 140 км від обласного центру та 18 км від Чаплинки.

    Нас гостино зустрів сільський голова Кліщевський Сергій Олександрович, який провів екскурсію найцікавішими місцями села.  

   Спочатку ми відвідали спортивно–розважальний молодіжний комплекс, де, навіть, встигли відпочити та пограти в більярд. 

     В центрі села знаходиться велика, світла школа.

 

 

   Не зважаючи на те, що Григорівка – маленьке село, віднедавна тут відкрито Районний центр первинної медико-санітарної допомоги. А чому саме тут – дізнаєтесь далі…
 

 

Наступною зупинкою нашого маршруту був Греко-католицький храм святого Григорія,  побудований у 1890 році, який і по сьогодні прикрашає собою село.

   Костел будували майстри під керівництвом Василя Рудніцького. Колись він служив у  Преображенському полку, а після одруження прибув у Григорівку на постійне місце проживання. На великі Свята Василь отримував дорогі дарунки із царського двору. Завдяки особистій прихильності царя йому вдалося отримати дозвіл та фінансування на будівництво костелу. Разом з Богачевським Іваном Івановичем вони їздили по селах і за власний кошт скуповували у населення яйця, які додавали міцності кладці при зведенні стін. Дякуючи цьому нікому не вдалося ні розібрати,  ні, навіть, підірвати костел в роки війни. У фундамент будівлі була закладена капсула, де зазначено, коли і хто споруджував костел, а також прізвища його меценатів. Рудніцький Василь помер у Григорівці і похований біля костелу з південно-західної сторони.  

       В Григорівці є «домашній приватний музей». Такою колекцією може похвалитися, навіть, не кожен районний музей. Його власник – пан Павло - дуже полюбляє історію, тому у вільний час займається археологічними розкопками. Музей знаходиться в невеличкому підвальному приміщенні. Там зберігається багато цінних історичних експонатів. 

    А ще пан Павло власноруч зробив копію кам’яної скіфської баби. Своїм хобі власник міні-музею робить вагомий внесок в історію та культуру рідного краю. 

 

   Далі ми попрямували до Сиваської вітрової електростанції, де нам провели цікаву екскурсію та розповіли, як вона працює. 

    Наступною зупинкою було Лемурійське озеро, яке ще відоме під назвою «рожеве озеро», «солона яма». Це – родзинка  нашого маршруту.  

    Озеро знаходиться неподалік від села Григорівка в одній із бухт Сивашу. Там вчені відкрили і досліджують унікальні лікувальні грязі, які не поступаються корисними властивостями Мертвому морю. Вважається, що водою з озера можна вилікувати всі, навіть не виліковні, хвороби, пов’язані з запальними процесами. Завдяки цьому Григорівка відома сьогодні не тільки в Україні, а й далеко за її межами.  

        Цей курорт справді народний - навколо озера стоїть безліч машин і наметів. Поки що берег обладнаний тільки душовими кабінами й альтанками для відпочинку. Там є масажист і лікар. А за необхідності можна звернутися й до Центру первинної медико-санітарної допомоги.

    Після відвідування всіх, що заслуговують уваги, туристичних об’єктів                с. Григорівка, звіривши маршрут по карті, ми вирушили, до наступної зупинки  – села Строганівка.  

    За день ми пройшли більше 20 кілометрів. Було не легко: дошкуляла спека, не вистачало води. На нашому шляху траплялися природні джерела, але, щоб дістатися до них, треба було пройти не один кілометр степової дороги. А на одному з привалів мимо ніг учасника нашої команди проповзла справжня гадюка.

  І ось довгоочікувана зупинка - Строганівка, де, нарешті, ми змогли добре відпочити! Та перш за все ми поставили намети, розклали багаття і приготували найсмачнішу вечерю! 

    Та вночі на нас чекала ще одна неприємна несподіванка -  двоє  членів        нашої команди виявили на собі кліщів.  Тому маршрут було вирішено скоротити і вранці команда «Веселі туристи» автобусом «Чаплинка – Іванівка» вирушила додому. Так закінчилася наша подорож... 

    

      Через декілька днів після походу ми зібралися в районній бібліотеці для дітей, щоб обмінятися враженнями. Обговоривши та проаналізувавши  нашу подорож ми зробили деякі висновки:   тим, хто бажає пройти з рюкзаками  заповідними стежками нашого  краю, радимо зробити це не влітку, а  краще восени,  або ж вирушити в подорож автотранспортом, щоб вберегти себе від неприємностей!     
 

   

      Але добре, що прикрощі, які трапилися в дорозі, швидко забуваються і в пам'яті залишаються лише приємні моменти. Тому команда "Веселі туристи" готова до нових подорожей і відкрита до нових вражень!