понеділок, 31 жовтня 2016 р.

Стежками козацької слави

Українське козацтво займає особливе місце в історії України та історичній пам’яті українського народу і є втіленням вільного, нескореного духу великого народу, символом бойового лицарства у боротьбі за свободу та рідну землю.
Наші учасники команди «ДивоСвіт» профіквесту "В долонях степу і Дніпра" продовжили   подорожувати рідним селом. Цього разу  вони відвідали дуже цікаве місце - Горностаївський курінь «Військо Запорізьке Низове».
Півтора десятиліття тому на Горностаївщині був створений районний осередок Спілки козаків України Війська Запорізького.Засновником його став отаман Херсонської паланки Війська Запорізького Низового Олексій Баранов.
 На сьогоднішній день-це міцна організація ,на рахунку якої багато добрих справ.Нині її очолює отаман Горностаївського куреня Олександр Слісаренко, котрий немало робить, аби примножити козацьку славу.



Жінка-берегиня, член козацької організації Олена Ташкінова, захоплююче розповіла дітям про історію козацтва, роботу козацького осередку, продемонструвала трофеї та пояснила символіку козацтва. 

Цікавою і змістовною була для команди подорож в історію козацтва рідного краю. 


Як і кожна сім'я, кожен народ, нація має свою історію, звичаї, обряди. Так і славний козацький рід. Аби закарбувати на тривалі роки історичні факти нашого краю, у селищі Горностаївці напередодні ювілею Незалежності України козаки громадської організації Горностаївського куреня Війська Запорізького Низового біля свого приміщення встановили стелу, на якій розміщений барельєф славетного козака Кості Гордієнка, та меморіальні дошки, де згадуються основні віхи причетності нашого селища до козацького роду. Ці написи мають офіційні підтвердження, здобуті місцевими краєзнавцями.   

Районна організація Горностаївський курінь „Військо Запорізьке Низове” не лише втілює козацькі традиції у повсякденне життя, а ще й працює на перспективу, виконуючи роботу щодо національно-патріотичного виховання молодого покоління, збереження пам’яток історії оберігання та примноження культурних і духовних надбань нації.

Завдяки пiдтримцi козакiв Горностаївського куреня Вiйська Низового Запорізького та шкiльних органiзаторiв серед молодi вiдновлюється та виховується повага i любов до нацiональних традицiй, дух патрiотизму та вiйськовий вишкiл: Слава Украiнi !!! 
Учасники команди «ДивоСвіт» взяли участь у змаганні "Сокiл" на базi школи Джур. Команда  показала вищий рівень технічної, фізичної підготовки, знань з історії українського козацтва та сучасних Збройних Сил України. 




Історичними шляхами Горностаївщини


В чергову мандрівку профіквестівці з Горностаївки вирушили історичними шляхами. Команда «ДивоСвіт» відвідала пам’ятні знаки різних історичних періодів, які встановлені на території Горностаївщини. 
Війна...Грізний 41-й рік...На захист рідного краю,отчого дому стали пліч-о-пліч дорослі і діти,чоловіки й жінки.З перших днів несподіваного нападу гітлерівської Німеччини на окупованих ворогом територіях створювалися підпільні угрупування та партизанські загони.
Про життя та діяльність групи партизан-підпільників, яка діяла на чолі з колишнім мешканцем селища Горностаївка Василем Ходосом під час Другої світової війни розповіла учасникам профіквесту завідувачка районного краєзнавчого музею Олена Ташкінова.
Поблизу пам’ятного знака “Жертвам фашизму”, де перезахоронені останки підпільників, краєзнавиця розповіла дітям про підпільну діяльність партизан, які за часів окупації селища Горностаївка проводили роботу та інформували жителів про визвольну боротьбу свого народу, роздавали листівки з інформацією на підтримку воїнів Радянської Армії та закликали вести боротьбу з фашистами.
Організація була створена у кінці 1941-го - початку 1942 років.В грізні роки окупації нашого селища на підпільній квартирі Василь Ходос разом з однодумцями таємно слухав повідомлення на радіоприймачі про визвольну боротьбу, писали листівки та передавали односельцям, підтримуючи їх. На жаль, зрадник був серед односельців, який за 10 000 німецьких марок, пуд солі та корову, виказав інформацію про групу партизан окупантам.Все підпілля,42 чоловіки(підпільні групи Горностаївки,Заводівки,Князе-Григорівки) були заарештовані одночасно.Арешти були проведені в кінці березня.Підпільники зазнали всієї жорстокості тортур.Після катувань,на світанку 2 квітня 1943 року мешканців селища розбудили звуки автоматної черги — це розстрілювали підпільників на схилах Дніпра. Разом з ними були вбиті й євреї, які проживали в селищі, в тому числі їх 5 дітей.
Завідувачка краєзнавчого музею Олена Ташкінова переповіла команді спогади очевидців, які зберігаються в музею та підтверджують, що підпільників під землю заховали напівжими, оскільки кулемети, під час розстрілу “заїли”. Партизан добивали багнетами та кидали в яму, одразу після розстрілу партизан два німці на конях притоптували землю. Як свідчили очевидці на місці поховання земля “ворушилася” ще 3-4 дні.
Під час екскурсії учасники дізналися, що саме 12 квітня 1944 року тіла загиблих партизан-підпільників та евреїв перезахоронили, це відбулося вже у звільненому від німців селищі. Того дня, зі сторони тодішнього приміщення заготзерна коні везли брички на яких стояли 34 труни, як засвідчили проведені експертизи у дихальних шляхах померлих  знаходилися рештки землі, які вдихали люди, безжалісно забиті та закопані німецькими окупантами. Лише 3 тіла були з кульовими отворами в черепі, їх застрелили, решта — закопані живими. Матеріали про ці події  зберігаються у районному краєзнавчому музеї.
Сум та відчай був в очах учнів, які слухали розповідь краєзнавиці. Разом з очільницею краєзнавчого музею вони пригадали, що дорослі увіковічили пам’ять про групу партизан-підпільників встановивши пам’ятний знак біля будинку, де проживав Василь Ходос, на його честь названа одна з вулиць селища, а останки загиблих перепоховані до братської могили в центрі селища.
У центрі Горностіївки височить  обеліск воїнам-односельцям загиблих та померлих від ран у 1941-1945 роки. На ньому викарбувано імена горностаївців, які героїчно боролися на фронтах Великої Вітчизняної війни й не повернулися з поля бою. Це символ величі духу й моральної чистоти полеглих земляків. Минають десятиліття, але ідеї самопожертви задля Батьківщини живуть. Сюди приходять вдячні нащадки, покладають квіти. Обеліск було встановлено у 1967 році.

 Братські могили воїнів похованих у 1918-1943 роках. Дата встановлення 1958 рік.
Пам'ятний знак загиблим прикордонникам у роки Великої Вітчизняної війни 1941–1945 років, що встановлено поблизу групи братських могил у селищі Горностаївка. 
З ініціативи Горностаївської районної організації УСВА, на місці братського поховання часів війни, встановлено прикордонний стовп, як символ вірності військовому обов'язку і меморіальну плиту. Долучилися до цієї почесної справи багато небайдужих громадян. Значну пошукову роботу щодо встановлення історичних фактів, архівних документів та спогадів односельців зібрала і узагальнила очільниця краєзнавчого музею Олена Ташкінова. Саме завдяки цій роботі було встановлено, що 14 бійців 25-го прикордонного полку на чолі з начальником штабу капітаном Миколою Андрійовичем Мокіним 11 вересня 1941 року, виконуючи бойове завдання, здійснювали поїздку східною околицею села Горностаївка та були спалені фашистськими загарбниками у нерівному бою. Залишки їх тіл дбайливо захоронили свідки тих подій, односельці, що займалися польовими роботами.

У День прикордонника, 28 травня 2016року, в смт Горностаївці
відкрито прикордонний знак «Кордони України – священні і недоторканні». Ця неординарна подія відбулася біля
Братських могил і присвячена сучасним вартовим рубежів нашої Батьківщини, які стояли до за-
гину, аби завадити вторгненню ворога на її територію. За офіційними даними, під час неоголошеної війни з Росією та її найманцями вже полягло 67 прикордонників, 7 із них пропали безвісти, майже
400 зазнали поранень.

На основі спогадів очевидців учасники команди «ДивоСвіт» дізнались про те, що територія Парку Пам’яті в селищі Горностаївці є місцем масового поховання загиблих від голоду. Тут встановлено у 2009 році меморіальний пам’ятний знак «Жертвам голодомору 1932-1933років». Традиційно, на поминальні мітинги до річниць Голодомору в Україні приходять громадкість селища, працівники державних установ, учителі та учні. Хвилиною мовчання і квітами вшановують мешканці райцентру дочасно знищених тоталітарним режимом. 

 Афганська війна — тяжка і кривава, а ті, хто повернулися з того пекла, звісно, повернулися не такими, якими могли бути без війни. Але вони повернулись не гіршими, а тільки кращими. Бо того, кого випробував Бог на міцність, чесність, вірність побратимам, ніякі сили не можуть зробити гіршими.
Віддаючи пам'ять загиблим воїнам-інтернаціоналістам у 2004 році було встановлено пам’ятний знак. 
За традицією біля нього, щорічно відбуваються мітинги-реквієми з вшанування учасників бойових дій на території Республіки Афганістан та інших держав, тим, чиє життя обірвалось під час воєнних конфліктів, і тим, хто, наперекір обставинам, повернувся живим.
Данину пам'яті та шану тим, хто не повернувся з опаленої вогнем землі Афганістану років 1979-1989, жителі Горностаївщини вшановують хвилиною мовчання, запаливши свічу пам'яті.

 Вшановуючи пам'ять тих, хто поліг задля мирного сьогодення та майбуття нашої країни у смт. Горностаївка напередодні 24-річниці Дня Незалежності України було відкрито пам’ятний знак «Борцям за Свободу та Незалежність України».

Ініціаторами його спорудження та встановлення були волонтер О. Слісаренко та голова районної організації Спілки воїнів-інтернаціоналістів В. Ступак.

Новий пам'ятний знак до 25-ї річниці Незалежності України встановили в селищі Горностаївка, урочисте відкриття якого відбулося 24 серпня цього року.




Екскурсія до музею народної творчості та побуту

У рамках  інноваційного проекту для учнівської молоді «Обласний профіквест “В долонях степу і Дніпра”» команда «ДивоСвіт» відвідала Горностаївський музей народної творчост та побуту .
Музей народної творчості та побуту налічує понад 1000 експонатів і виробів. Має 4 відділи: «Народні ремесла»; «Виставкова зала живопису»; «Світлиця баби Даші» та «Творча майстерня». Справжньою скарбницею побуту українців півдня став етнографічний музей "Світлиця баби Даші" в Горностаївці відкритий у вересні 2012 року зусиллями крає­знавця Олени Ташкінової, яка гостинно зустріла команду. Музей присвячений мешканці Горностаївки Дарії Терентіївні Куліш, хата якої була справжнім музеєм вишиванок на простирадлах, серветках, рушниках. З особливою турботою вишивала Терентіївна рушники для проводів до армії, для обрядів хрещення, весільні."Світлицю" (тепер музей) освячував голова парафіяльної ради Горностаївської Свято-Покровської церкви Микола Куліш (онук баби Даші).
Музей містить давні предмети побуту: скриня, прялка, саморобний ткацький станок, дитяча люлька, чапля, рубель, праник, коромисло, діжка для зберігання борошна, старовинна ікона, кадило з ладаном, український вишитий одяг, рушники, глиняний посуд та інше. 
Предмети вжитку українців, столярні та ковані вироби, рушники, глиняні вироби, ткацький станок – це не повний перелік предметів, які зібрані у музеї. За час існування музею Олені Миколаївні вдалося зібрати чимало унікальних предметів побуту, фотографій та інших артефактів, що розповідають про історію Горностаївки, про те, чим жили її мешканці. Завідуюча музеєм розповіла:
— Починали ми цей музей з того, що ходили селищем і записували спогади місцевих жителів: ветеранів праці і війни. Просили у людей поді­литися якимись предметами для експозиції, сподіваючись, що хтось старий рушничок принесе чи якусь сімейну ре­ліквію. Спогади теж ретельно записували і систематизували: хтось згадував про місцеві плавні, хтось про визволення від німців або про Свято-Покровську церкву, знищену в центрі Горностаївки в середині 1970-х. Та й місця у нас такі, що під час будівельних робіт або розкопок щось знаходять. Колись в Каїрах один чоловік будував хату і викопав залишки мамонта. Оскільки в Херсоні не було куди його перевозити, екс­понат оселився в Одеському палеонтологічному музеї.
 За результатами проведення І та ІІ пленерів художників, на зберігання музею народної творчості та побуту передано переважну більшість робіт, виконаних художниками області та району. З творчими роботами відтепер можна познайомитися, можливо й придбати вподобану картину всім бажаючим.

Та найбільшим надбанням у «Світлиці баби Даші» ми вважаємо ткацький верстат, — відмітила команда, яка розсілася на дерев'яних лавах по обидва боки від вхідних дверей. — Його зібрали фактично з запчастин. 

 "Родинний фото-колаж"


 "Вишивані картини"
Є тут і піч, і велика стара діжка, і стіл, завжди готовий до приходу гостей, дитяча колиска, родинне ліжко, над яким, за традицією, завжди має висіти портрет подружжя.  

У південно-східному куті — старовинна ікона Божої Матері та кадило з ладаном. Це спеціальний подарунок Миколи Куліша для оздоблення музею. Ікону прикрасив рушник-покутник, який теж колись вишила баба Даша. 
— Раніше так годилося: тільки-но переступив поріг, треба одразу ж вклонитися перед іконою і побажати господарям хати доброго здоров'я, — говорить Олена Миколаївна.

А що то за українська світлиця без глиняного та дерев'яного посуду, усілякого пічного приладдя та господарських засобів праці? За різноманіттям побутового начиння «Світлиця баби Даші» не поступається великим етнографічним музеям Середньої Наддніпрянщини, Слобожанщини, Полісся, Прикарпаття. Одних лише гончарських виробів налічується кілька десятків. 
Гончарні та керамічні вироби навіюють спогади про колишній цех з цього промислу,що належав Горностаївському промкомбінату.Його директором тоді був П.Сизонець.Перейняти досвід виготовлення виробів із кераміки їздили аж до Василькова Київської області.


Юні краєзнавці на презентації нової книги краєзнавчого характеру

До ювілейного року -  230ти річчя заснування  селища Верхній Рогачик його уродженець Діденко Володимир Михайлович  28 жовтня презентував нову книгу   "Береги рогачицької долини" про історію і сьогодення нашого краю. Працівники районної бібліотеки та краєзнавці команди БЕМС готували представлення нової книги нашого земляка та запросили на цей захід багато почесних гостей та шанувальників історії.  Володимир Михайлович  запросив на презентацію книги  своїх друзів, серед яких були  історики, краєзнавці, автора багатьох криєзнавчих видань, відомого  дослідника рідного краю та письменника  Сушко Костянтина Івановича. 



Юні краєзнавці дізналися багато цікавих фактів з історії селища, про його перших поселенців кемерійців, скіфів, гунів, сарматів  до  подій сучасності.





Учасники профіквесту познайомились з творчістю  автора, взяли в нього автограф. В.М. Діденко побажав юним краєзнавцям  цікавих краєзнавчих знахідок та перемоги в  проекті.



















Святинями Бериславщини.

                                          
На території Бериславщини в селі Зміївка існує єдине шведське поселення в Україні. Поселення, нині відоме в Швеції як  „Старе шведське село”, було засновано в 1782 році після прибуття шведських  поселенців. Це були шведські селяни з острова Даго на узбережжі Естонії, які були насильно переселені сюди князем Потьомкіним за наказом Катерини II, щоб освоїти завойовані в турків землі.
Першу дерев’яну церкву шведським переселенцям подарував князь Потьомкін. Він же і прислав до них священика, який 6 років опікувався громадою. Коли у середині XIX століття дерев’яна церква згоріла, на її місці почали будувати кам’яну. Освятили її у 1885 році.
Тепер кірха знаходиться у спільному користуванні православної і шведської лютеранської громади. І таке сусідство нікого не ображає. Нині це православна Михайлівська церква.
27 жовтня команда профіквестівців «Юні орли» побували на екскурсії в храмі.


В церкві дітлахів чекав теплий і привітний прийом, цікаве спілкування з її настоятелем протоієреєм Олександром Квіткою.
Отець Олександр в розмові зі своїми гостями повів мову про основи православ'я, детально розповів дітям про історію храму, історичні пам’ятники на території , та про культуру поведінки в церкві.
  
Після змістовної бесіди діти уважно і з великим інтересом розглянули внутрішнє оздоблення храму, зображення на іконах.
Екскурсія до церкви і спілкування з батюшкою викликали жвавий відгук у душах дітей, сприяли збагаченню їх внутрішнього світу.



Взагалі в Зміївці  є три храми – протестанський, православний Київського патріархату і греко-католицький, нашій команді вдалося всі їх відвідати та познайомитись вживу з незвичайною історією цього села.

Зміївку називають маленькою Європою на півдні України і нашій команді дуже сподобалося подорожувати святими місцями цього села.