Екскурсія до музею народної творчості та побуту

У рамках  інноваційного проекту для учнівської молоді «Обласний профіквест “В долонях степу і Дніпра”» команда «ДивоСвіт» відвідала Горностаївський музей народної творчост та побуту .

Музей народної творчості та побуту налічує понад 1000 експонатів і виробів. Має 4 відділи: «Народні ремесла»; «Виставкова зала живопису»; «Світлиця баби Даші» та «Творча майстерня». Справжньою скарбницею побуту українців півдня став етнографічний музей "Світлиця баби Даші" в Горностаївці відкритий у вересні 2012 року зусиллями крає­знавця Олени Ташкінової, яка гостинно зустріла команду. Музей присвячений мешканці Горностаївки Дарії Терентіївні Куліш, хата якої була справжнім музеєм вишиванок на простирадлах, серветках, рушниках. З особливою турботою вишивала Терентіївна рушники для проводів до армії, для обрядів хрещення, весільні."Світлицю" (тепер музей) освячував голова парафіяльної ради Горностаївської Свято-Покровської церкви Микола Куліш (онук баби Даші).

Музей містить давні предмети побуту: скриня, прялка, саморобний ткацький станок, дитяча люлька, чапля, рубель, праник, коромисло, діжка для зберігання борошна, старовинна ікона, кадило з ладаном, український вишитий одяг, рушники, глиняний посуд та інше. 

Предмети вжитку українців, столярні та ковані вироби, рушники, глиняні вироби, ткацький станок – це не повний перелік предметів, які зібрані у музеї. За час існування музею Олені Миколаївні вдалося зібрати чимало унікальних предметів побуту, фотографій та інших артефактів, що розповідають про історію Горностаївки, про те, чим жили її мешканці. Завідуюча музеєм розповіла:

— Починали ми цей музей з того, що ходили селищем і записували спогади місцевих жителів: ветеранів праці і війни. Просили у людей поді­литися якимись предметами для експозиції, сподіваючись, що хтось старий рушничок принесе чи якусь сімейну ре­ліквію. Спогади теж ретельно записували і систематизували: хтось згадував про місцеві плавні, хтось про визволення від німців або про Свято-Покровську церкву, знищену в центрі Горностаївки в середині 1970-х. Та й місця у нас такі, що під час будівельних робіт або розкопок щось знаходять. Колись в Каїрах один чоловік будував хату і викопав залишки мамонта. Оскільки в Херсоні не було куди його перевозити, екс­понат оселився в Одеському палеонтологічному музеї.

 За результатами проведення І та ІІ пленерів художників, на зберігання музею народної творчості та побуту передано переважну більшість робіт, виконаних художниками області та району. З творчими роботами відтепер можна познайомитися, можливо й придбати вподобану картину всім бажаючим.

Та найбільшим надбанням у «Світлиці баби Даші» ми вважаємо ткацький верстат, — відмітила команда, яка розсілася на дерев'яних лавах по обидва боки від вхідних дверей. — Його зібрали фактично з запчастин. 

 "Родинний фото-колаж"

 "Вишивані картини"

Є тут і піч, і велика стара діжка, і стіл, завжди готовий до приходу гостей, дитяча колиска, родинне ліжко, над яким, за традицією, завжди має висіти портрет подружжя.  

У південно-східному куті — старовинна ікона Божої Матері та кадило з ладаном. Це спеціальний подарунок Миколи Куліша для оздоблення музею. Ікону прикрасив рушник-покутник, який теж колись вишила баба Даша. 

— Раніше так годилося: тільки-но переступив поріг, треба одразу ж вклонитися перед іконою і побажати господарям хати доброго здоров'я, — говорить Олена Миколаївна.

А що то за українська світлиця без глиняного та дерев'яного посуду, усілякого пічного приладдя та господарських засобів праці? За різноманіттям побутового начиння «Світлиця баби Даші» не поступається великим етнографічним музеям Середньої Наддніпрянщини, Слобожанщини, Полісся, Прикарпаття. Одних лише гончарських виробів налічується кілька десятків. 

Гончарні та керамічні вироби навіюють спогади про колишній цех з цього промислу,що належав Горностаївському промкомбінату.Його директором тоді був П.Сизонець.Перейняти досвід виготовлення виробів із кераміки їздили аж до Василькова Київської області.