"Дорнбург" - команда Новотроїцького району

Команда «Дорнбург» представляє для Вас визначну «Десятку» об'єктів, де Вам слід побувати!  

В рамках проекту «В долонях степу і Дніпра» наша команда зібрала матеріал про 10 об’єктів Новотроїцького району, розробила маршрут подорожі. Пропонуємо всім бажаючим приєднатися до нас!\

смт. Новотроїцьке засноване на місці колишнього аулу Сарабулат 200 років тому назад. Новотроїцький район утворений 7 березня 1923 р.
========================================================================

=======================================================================

Меморіальний комплекс на честь воїнів-визволителів

нашого району від фашизму у ІІ світовій війні.

„Дата відкриття – 1972 рік. 

========================================================================

Пам'ятник меліораторам

        Провідною галуззю в економіці району є сільськогосподарська. З будівництвом Каховської зрошувальної системи (1967 рік) степи Новотроїцького району вкрилися мережею зрошувальних каналів загальною довжиною 153 км.  Новотроїцьке управління обслуговує 5 розподільчих каналів та 88 свердловин. По всій довжині каналу вода рухається самопливом. Люди створили таку систему зрошення, завдяки якій наш район, та і область в цілому стала більш квітучою та зеленою.

========================================================================

Краєзнавчий музей у селі Громівка

Екскурсію провела вчитель історії Громівської ЗОШ І - ІІІ ступенів Кулібаба Галина Миколаївна. Ми дізналися багато нового і цікавого. Наприклад, що у селі була засновано Земська школа, де тепер знаходиться музей. В селі у кінці 19 століття побудували церкву, дзвони якої чутно було на дуже велику відстань. Цікаво!!!! 

====================================================================

Меморіальний комплекс у селі Громовка в пам’ять про загиблих воїнів-односельців, що нагадує нам - не треба забувати про історію!!!

=======================================================================

Озеро Сиваш – це єдине озеро в Україні, яке славиться своїми цілющими властивостями.  Площа озера становить 2640 км. На ньому можна добувати сіль, ловити рибу і, головне, - лікуватися - грязі Сиваша нічим не поступаються відомій на весь світ грязі Мертвого моря. Думаємо, що варто викроїти трохи часу і приїхати на береги Сиваських озер, де і ми побували. Побачили сивий Сиваш восени!

========================================================================

Пам’ятник Невідомому солдату.

 Переправа через Сиваш

    Місце жорстокого бою – у жовтні 1943 року - форсування Сиваша. Сапери побудували через Сиваш переправу, потім - другу: це міст довжиною 1865 метрів, дві земляні дамби по 600-700 метрів і понтон­ний міст між ними довжиною 1350 метрів.

    На високому березі, біля того місця, де була переправа - могила 1516 воїнів, які загинули тут. Це місце оголошено пам’ятним місцем державного значення.

========================================================================

Меморіальний комплекс, створений біля села Кривий Ріг

За художнім виконанням та оригінальністю композиція  одна із кращих у районі та області.

В комплекс входять дві стели, обеліск та водоймище зі скульптурною групою. На кожній стелі – прізвища тих, хто до кінця виконав клятву перед батьківщиною, але не повернувся в наш таврійський степ з війни. В пам'ять про 330 загиблих воїнів – односельчан у святкові дні запалюють Вогонь пам’яті. 

========================================================================

Обеліск

 «Зірка пам’яті» у селі Чкалове

З листопада 1943 року по 16 квітня 1944 року на аеродромі Дорнбург (село Чкалове) розміщувались 55-й, 75-й та 136/665-й авіаційні полки 1-ї гвардійської штурмової авіадивізії. Льотчикам цих полків поставлено пам’ятний знак за їх неповторний подвиг у боях ІІ світової війни.

========================================================================

Пам’ятник першим механізаторам.

 Трактор «Універсал»

На Центральній вулиці села Чкалове в 1967 році поставлено пам`ятник – трактор “Універсал” зайняв своє місце на постаменті, як пам'ять про тих, хто проклав першу борозну на землях радгоспу. На території радгоспу діяла школа механізаторів. У ній навчалися трактористи з усіх найближчих сіл.

=====================================================================

Водонапірна башта, побудована за часів сім’ї німецьких колоністів Фальц-Фейнів у XIX столітті

Наше рідне село приваблює гарними краєвидами

Всьому свій час.

Час руйнувати і час будувати.

Час мовчати і час говорити. Все це так.

Але що ще?

Є ще щось, ще щось, що треба сказати...
Не живи вчора, не мрій про завтра, сконцентруй свій розум на даному моменті.

Чекаємо Вас – прїздіть, і ми покажемо вам більше!

Історія Князегригорівської церкви

  Село Князе-Григорівка завжди славилося своїми неперевершеними краєвидами, чаруючою природою. Куди не поглянь – краса невимовна. Ошатні хати, щебет невтомних пташок, гущавини садів, від яких навесні віє духмяним цвітом. Все навколо оповите благодаттю. Та чи не найбільше щастя жителям села дарує Божий храм. 

   Місцевість, де зараз розташована церква, почала заселятися в 1784 році. Населення складалось з кріпаків, звезеними сюди з різних губерній України і Росії. З історії ми знаємо, що осередками освіти, культури, духовності були церкви, де працювали досвідчені літописці, перекладачі.
У 1991 році були зроблені перші спроби по відбудові церкви, але справжня реставрація відбулась за приїзду до села отця Миколая.
   Почали з того, з чого починали відбудовувати свою першу церкву - з паркану. Знову виливали стовпчики, розчищали подвір'я, рівняли територію церкви, зводили купола, встановлювали хрести, насаджували дерева, квіти, встановлювали ворота, оздоблювали церкву різьбленими прикрасами з дерева, вишитими рушниками, іконами. Запросив отець Миколай будівельну бригаду зі свого рідного села, яка і виконувала основні будівельні роботи: будували, мурували, білили, фарбували тощо.
   Освячення церкви відбулося 17 вересня 1998 року на свято ікони Божої Матері «Неопалима купина». На сучасний час храм є діючий і отець Миколай завжди радо приймає прихожан.

Екскурсія до районного краєзнавчого музею

Наша Горностаївщина має багату культурно-історичну спадщину. Пізнати її, відтворити історію краю мешканці Горностаївського району мають під час відвідин місцевого краєзнавчого музею, де зібрано багато цікавих матеріалів та експонатів. Побувала в ньому і команда «ДивоСвіт»  в рамках проекту ПрофіКвест «В долонях степу і Дніпра».

Усі ми живемо в історії.Вона поруч.Треба тільки вміти помічати і фіксувати.

На Горностаївщині перший музей було відкрито в кінотеатрі ім.Горького 1967 року до 50-річчя Радянської влади (нині тут розміщена церква).Згодом експонати перенесли до середньої школи,а з 1979 року при будинку культури відкрито районний краєзнавчий музей.

Засновником і збирачем експонатів була Марія Іванівна Лавриненко.

Фонди того часу налічували 3 тисячі експонатів.

Потім деякий час музей був у занедбаному стані,викрадено з нього зібрані роками неоціненні речі.

"Оживила" та надала естетичного вигляду,при допомозі благочинників Ольга Андріївна Тригубенко.

Нині -це світла впорядкована зала,куди приємно завітати.Поповнюються фонди,експозиції.

"Політехнічна виставка"

До уваги учасників команди ПрофіКвесту було представлено раритетні експонати: патифони, радіо, радіоли та магнітофони.

 Діти дізнались про перші засоби зв’язку: телефон, радіо, телевізор, які свого часу з’явилися у жителів селища.

Команда «ДивоСвіт» мала змогу переглянути збірку музичних платівок. 

              

          

         У краєзнавчому музеї ,нещодавно було презентовано виставку                                           "Військова форма у долі горностаївців"

 Завідувачка краєзнавчого музею О.М.Ташкінова повідала присутнім учасникам квесту цікавинки з історії військової форми та переповіла почуті нею спогади людей про ті часи.А також наголосила,якою важливою є військова служба для чоловіків,адже вона загартовує характер,готує до перепитій життя та вчить бути сильними.
Присутні діти мали змогу переглянути експонати,дізнатися,за якими ознаками розрізняють форму,почути,коли,як і хто її носив.Це був для них ніби стрибок у часі.Всі мимоволі подумки полинули в минуле й уявляли зодягнених у форму солдатів.
Насамкінець,Олена Миколаївна закликала пам`ятати земляків, які, вдягнувши військову форму та прийнявши присягу,гідно виконували і виконують свій обов`язок перед державою.

На території нашого району загалом є 43 пам’ятки історії місцевого значення, більшість з яких стосується  загиблих у Другій Світовій Війні. Маємо більше сотні об’єктів археології: кургани, могильники тощо. Тож нині фактично маємо лише 122 зі своєю унікальною і неповторною історією.

Аби горностаївці більше знали про історію свого району, наш краєзнавчий музей постійно поповнюється новими експонатами та приймає відвідувачів новими експозиціями та виставками. Робота тут не вщухає ні на мить.

У музеї можна перебувати годинами, а для школярів ще й добра нагода примножити свої знання з історії краю.

Тут є безліч експонатів різних епох. Це первісні знаряддя праці, зразки давнього мистецтва, зброя та інше. Певне, найбільша цінність – постійна експозиція нашого музею, приурочена Другій світовій війні. Є різні елементи обмундирування та безліч інших експонатів того буремного часу. Часто діють археологічні та етнографічні виставки.

Сучасні експозиції також тішать. Розмаїто подано шедеври народних ремесел й багато такого, що є частиною історії нашого краю.

Щодо поповнення, то можна сказати, що переважно предмети приносять люди(праски, картини, рушники, скрині, гончарні вироби тощо). Багато експонатів – то знахідки та добутки завідувачки-пошуківця. Наприклад, останньою цікавою знахідкою були кремнієві ножі та піки. Часто доводиться знаходити й гончарні вироби різних епох. Та й узагалі 80% того, що вміщує музей, - це наслідки візитів до носіїв історії нашого краю – старожилів. Саме вони мають у своїх господах неоціненні експонати, які віддають до музею.

Зберегти надбання минулого та передати неоціненні здобутки майбутнім поколінням – високий і почесний обов’язок кожного патріота-українця. Відрадно, що про це не забувають і в нашому районі. 

Екскурсія до Горностаївського управління водного господарства.

В рамках обласного проекту ПрофіКвесту «В долонях степу і Дніпра»

учасники команди  здійснили цікаву екскурсію до  Міжрайонного управління водного господарства (керівник Єрух І.С.).

      Під час екскурсії учні дізналися про важливу діяльність управління та цікаву і таку необхідну професію – меліоратор.

 Горностаївське міжрайонне управління водного господарства здійснює свою діяльність на території Горностаївського, Великолепетиського та Верхньорогачицького районів Херсонської області.

Всього зрошуваних земель  – 26020 га

Загальна кількість насосних станцій – 28: з них працюючих – 19; загальна потужність – 32810 кВт; загальна продуктивність – 33,61 м3/с; загальна кількість насосно-силового обладнання – 97.
Протяжність каналів становить – 67,146 км. У наявності є гідротехнічних споруд – 23 од. Протяжність трубопроводів становить – 15,887 км.
В зоні діяльності управління знаходяться водні об'єкти: джерело – 1, криниця – 1, ставків – 66, акумулюючих басейнів – 4.

Подача води здійснюється від Сірогозького магістрального каналу та Каховського водосховища.
Основні функції та завдання Горностаївського міжрайонного управління водного господарства:
-  Реалізація у межах своєї компетенції державної політики щодо розвитку водного господарства та меліорації земель, збереження та відтворення поверхневих водних ресурсів, здійснення у водогосподарському комплексі єдиної технічної політики, впровадження досягнень науки і техніки, передового досвіду роботи;
- Забезпечення у межах своєї компетентності потреб населення і галузей економіки у водних ресурсах;
- Експлуатація водогосподарських споруд та виконання поточних і капітальних ремонтів міжгосподарських меліоративних мереж та водогосподарських об’єктів державних меліоративних систем;
- Проведення заходів щодо попередження шкідливої дії вод, ліквідація її наслідків, організація безаварійного пропуску повені, участь в розробці та забезпечення заходів щодо захисту населених пунктів та сільськогосподарських угідь від затоплення та підтоплення;
- Організація та виконання загальнодержавних та регіональних програм з питань водного господарства, меліорації земель, управління, використання та відтворення  поверхневих водних ресурсів;
- Раціональне використання бюджетних коштів на експлуатацію та капітальні вкладення, що спрямовуються на реконструкцію та технічне вдосконалення діючих систем;
- Проведення на регіональному рівні оцінки, прогнозу щодо поліпшення меліоративного стану зрошуваних і прилеглих до них земель, підтоплення сільських населених пунктів та надання з цих питань рекомендацій місцевим державним адміністраціям.

Ландшафтний заповідник місцевого значення “Каїрська балка”

Команда Горностаївскої ЗОШ №2 «ДивоСвіт», яка здійснює реалізацію проекту ПрофіКвест «В долонях степу і Дніпра» спільно зі своїми партнерами – районним центром зайнятості, районною бібліотекою для дітей мали чудову змогу продовжити свою подорож - маршрут, визначаючи привабливі місця Горностаївщини.

Каїрська балка — один з об'єктів природно-заповідного фонду Херсонської області, ландшафтний заказник місцевого значення площею 665 га. Створений у 2001 році^.

Заказник «Каїрська балка» розташований поблизу села Каїри Каїрської сільської ради Горностаївського району. На території природно-заповідного об'єту знаходяться типові та рідкісні степові ценози та залишки байрачних і заплавних природних лісів з рідкісними видами рослин, грибів і тварин. Заказник також слугує місцем годівлі птахів на прольоті.

Цього тижня учасники проекту побували на території ландшафтного заповідника «Каїрська балка» і милувалися його красою.

На території заповідника є мисливський будиночок, але там полювати  заборонено.

Біля входу до заповідника

 На березі Дніпра хлопці нашої команди ловлять рибу. 

Учасники команди пройшли стежками соснових насаджень заповідника.

На території Горностаївського  ландшафтного заповідника місцевого значення “Каїрська балка”   унікальна флора якого, стала на порозі повного зникнення, на теренах району збереглася і щороку радує очі рясним цвітінням. Це і гіацинтик  блідий, і  тюльпан Шренка, і тюльпан бузький, який занесений до Червоної книги України.

Гіацинтик  блідий

Тюльпан Шренка

Тюльпан бузький