вівторок, 15 листопада 2016 р.

Природа Великої Олександрівки

Ліс — це справжній скарб Великої Олександрівки. Перші лісові насадження з’вилися в 50-х роках XIX ст. і відносяться у наш час до природно - заповідного фонду. Найбільшим заповідним об’єктом, що знаходиться на території Великої Олександрівки є Недогірський ліс. Він розташований в південно-західній частині с.м.т. Велика Олександрівка і є її зеленою зоною. Закладений у 1950 році. Цей ліс займає площу 216 га. на якій ростуть дуб, сосна, біла акація, ясен. Дубові насадження на заповідній ділянці Недогірського лісу мають вік 130 років і сягають висоти 32 м. Виділений як пам’ятник природи в 1972 році.





У Недогірському лісі росте наша гордість - столітній дуб, що має свою цікаву легенду. В 1847 році на пустирі за Великою Олександрівною поселився поміщик. Серед дерев біля своєї оселі він посадив дуба. Через 10 років у нього народився син. На честь цієї події в 50-ти метрах від посадженого дерева він посадив іншого дуба. До поміщика-поселенця часто приїжджали гості і теж залишали по собі деревця, більше дубочків. Так і підростав перший дуб в оточенні своїх друзів-дубків, які створили прекрасну діброву. А серед цієї діброви виросла сосна з великою розкішною кроною, яку поміщик посадив на честь народження доньки. Так і живуть поруч дуб- велет і струнка розкішна сосна. І хто б не приїжджав до нас у гості, обов’язково йде до столітнього дуба послухати старовинну пісню про ті далекі часи.



За старовинною традицією, той хто притулиться спиною до цього велета, отримає свою життєдайну енергію і почує як дуб нашіптує свій наказ: „ Кожен за своє життя має насаджувати дерева і милуватися ними, і ніколи не піднімати на них руки”.




Лісовий масив „Летючі піски” розташований в північно-західній частині с.м.т. Велика Олександрівна, на лівому березі річки Інгулець і є її зеленою зоною. Площа масиву 112 га. Він займає, в основному, піщану терасу з бугристим рельєфом. Грунти - нерозвинуті чорноземи на дрібнозернистих пісках. Виділений як пам’ятник природи в 1972 році.


У заповідному урочищі переважають соснові насадження, вік яких досягає 110 років. Росте сосна звичайна, сосна кримська, ці насадження створюють штучні бори. Спостерігається насіннєве відтворення у вигляді різновікових груп ростка. Соснові ділянки лісу представляють собою рослинне утрупування, де крони дерев відносно розріджені, ажурні і пропускають багато світла. Тому в сосновому лісі немає сильного затемнення, рослини нижніх ярусів відносно добре освітлені. В сосновому лісі також сухо.

Розглянемо більш детально сосну звичайну, одне із найпоширеніших порід дерев заповідного урочища. Сосна росте на небагатих грунтах. ЇЇ можна зустріти на сухих пісках, на голих схилах, на мохових і гранітних скелях. Але сосна дуже вимоглива до світла, вона зовсім не виносить затемнення. Це одна із самих світлолюбивих порід дерев.


Довгі вузькі хвоїнки сосни розташовуються на гілках парами. Після відмирання вони також залишаються з’єднаними і опадають разом. Масове опадання сухої соснової хвої спостерігається восени. А незадовго до цього в кронах сосен буває помітна своєрідна зміна; частина хвої зелена, а частина - жовта. Якщо придивитися, неважко помітити, що зелені хвоїнки розташовуються на пагонах теперішнього року і минулорічних, а жовті - на більш старих пагонах.


Сосна - красиве дерево. Стовбур її покритий у верхній частині тонкою оранжевою корою, яка надає дереву своєрідну привабливість. Але в нижній частині кора товста, і стовбур має сіро - коричневий відтінок. Кора великої товщини має для дерева велике значення: вона захищає живі тканини від опіків при сильному нагріванні сонцем і при низовій пожежі в лісі (коли горить тільки суха хвоя на поверхні грунту).

Сосна дуже чутлива до отруйних газів, що є продуктами виробничого процесу фабрик і заводів. Особливо шкідливий для неї сірчаний газ. Цей газ викликає отруєння живих тканин рослин. Як наслідок - хвоя майже не забезпечує дерево органічними речовинами.

Сосна - цінна порода дерев. Вона дає дуже гарний будівельний матеріал. З її смоли виробляють багато необхідних для людини речовин - скипидар, каніфоль та інше. Дуже цінне оздоровче значення соснового лісу.

В заповідному урочищі росте велика кількість лікарських рослин. Це верба вушка та, верба козяча, верба прутовидна, кропива дводомна, чистотіл звичайний, пшінка весняна, грицики звичайні, глід одно маточковий, шипшина собача, скумпія звичайна, звіробій звичайний, фіалка запашна та ін.




Ландшафтний заказник „Інгулець” розташований вздовж лівого берега річки Інгулець, за 2 км. на північ від с.м.т. Велика Олександрівна Великоолександрівського району. Площа заказника 937 га., насадження створені в 50-х роках XIX ст. Він являє собою приклад степового лісорозведення. В заказнику живе невелика кількість тварин, таких косуля, заєць-русак, лисиця, фазан, куропатка. На території „Інгульця” ростуть як листові, так і хвойні породи дерев. Листові представлені акацією білою, в’язом, кленом, гледичією тощо. З хвойних порід - сосна кримська та сосна звичайна. Це приклад засадження пісків, місце масового відпочинку жителів.

На території заказника заборонена будь-яка діяльність, що порушує цілісність природного комплексу і несе загрозу стану природних об’єктів. Взятий під охорону в 1978 році.



Немає коментарів:

Дописати коментар