пʼятниця, 4 листопада 2016 р.

Духовна спадщина нашого району

Наш район був помітний своєю конфесійною різноманітністю здавна. 1896 року німці-колоністи збудували костел у селі Маринському, 1887-го в селі Ольгиному – лютеранську церкву, цього ж року в Кочубеївці – римо-католицький Петро-Павлівський костел. Єврейська спільнота с. Горностаївки спорудила синагогу.
Та найбільше було побудовано православних церков: у Каїрах – Преображенську(1812 рік); Трьохсвятительську (1902 рік); Горностаївську Покровську (1969 рік); Заводівську Казанської Богородиці (1927 рік); Великоблаговіщенську Покровську (1907); Нововасилівську Преображенську (1912 рік); Новоблаговіщенську Святого Миколи; Новоолександрівську (с. Славне) Успенську; у Новоєлизаветивці – Святого архангела Гавриїла.
Існують і інші релігійні конфесії. Німці-колоністи заснували в районі баптизм. Діяли в районі адвентисти сьомого дня та п’ятидесятники.
Представлена в районі й громада мусульман. Нині в центрі селища активно діють представники релігійної громади свідків Єгови.

За атеїстичної доби більшу частину культових споруд було знищено. На цей час збережено лише у с. Заводівці, Славному та Великій Благовіщенці. Завдяки пожертві людей та за фінансової підтримки окремих спонсорів у районі будують Божі храми.

Горностаївська церква на честь святого великомученика Пантелеймона
У приміщенні районної центральної лікарні у 2008 році було відкрито й освячено церкву на честь святого великомученика Пантелеймона. Започаткувалася вона як капличка (молитовний куточок) для здійснення служб та молебнів за хворих. З 2011 року це повноцінний храм у якому 9 серпня відбулося перше Престольне свято цілителя Пантелеймона. Настоятель церкви отець Миколай тут здійснив першу божественну літургію із застосуванням чаші для причастя. Її спеціально привезли із Греції(замовляли за кошти місцевих меценатів). Адже без священної чаші Божественну літургію здійснювати не можна. 
Відтепер кожен за бажанням і хрещенням від народження має змогу прийти у Храм цілителя Пантелеймона,де золотим світлом сяють образи Ісуса Христа,Божої Матері,апостолів,праведників,святих.Тут тихо горять лампади і свічки й можна сердечно помолитися до великого православного цілителя,заступника всіх хворих і немічних-великомученика Пантелеймона.

Могила настоятеля в с.Заводівка і Церква на честь «Казанської ікони Божої матері»
Село Заводівка  Горностаївського району Херсонської області має свою історію, а саме у 1792 році 63 каторжника із села Турбаї з Полтавщини  були виселені на землі графа Завадського і стали  засновниками села Заводівка.
         Село розташоване в північній частині Горностаївського району в Причорноморській низовині,в степовій зоні.
         Як і будь-яке поселення в давнину, починало свою розбудову з духовного центру,а саме з будівництва храму Божого. В 1827 році в селі була побудована церква на честь «Казанської ікони Божої матері», котра проіснувала більше ніж 100 років, а точніше до середини 30-х років.
         На сьогоднішній день збереглася могила, з надгробним кам’яним хрестом, першого настоятеля церкви.
         Надпис на хресті –«Здесь покоится прахъ Ієрея Николая Гордашевскаго. Перваго Настоятеля Заводовской Казанско-Богороднічой Церкви скончавшагося въ 1844году мєсяца октября 25 дня отъ рождєнія своєго на 48 году» ( За новим стилем 7 листопада)
За могилою першого настоятеля доглядають учні Заводівського НВК впорядковуючи її в рамках вивчення курсу ОСНОВИ ХРИСТИЯНСЬКОЇ ЕТИКИ
         В Заводівці зберігся один з трьох в районі типових храмів який з 30-х років використовувався як колгоспна контора.
В часи більшовицької влади, мало що відомо про церковне життя людей. Зі спогадів старожилів відомо, що для здійснення церковних таїнств мешканці їздили в село Качкарівка Бериславського району.
В 1991 році після становлення незалежності України було відроджене духовне життя села Заводівка. В невеличкій будівлі пристосованій для богослужінь лунає молитва і до сьогодення. Жителям села вдалося врятувати деякі старовинні ікони які нині є у храмі. Особливо шанується стародавня ікона «Господь Вседержитель», датована 1902 роком.


Церква Трьох Святителів в с. Каїри
Церква Трьох Святителів в с. Каїри була відбудована у 2009 році. Священник Добровольський Володимир Михайлович започаткував будівництво 17 років назад, відколи почав проживати у Каїрах. З великими труднощами довелось все будувати. Завдяки йому прихожани церкви відвідали святі місця в Криму, Святогорську, Червоному Маяку, Почаївську Лавру. Про відданість церкві отця Володимира говорить і те, що його дружина, та чотири сина присутні на кожному Богослужінні, співають у хорі, служать при храмі, та беруть саму активну участь у благоустрої церкви. Територія храму озеленена рідкісними породами дерев, кущів, завжди цвітуть квіти, дійсно- райський куточок.








Покровська церква Великої Благовіщенки

У 1900 році для побудови церкви виділили 100 десятин землі та 19 тисяч карбованців. Члени церковної ради Ткаліч Єфрем і Жук Яков підводою з документом – з печаткою сільської  управи їздили по селах, збирали гроші.
В 1901 році – перерив через нестачу коштів.
В 1903 році – закінчили будівництво.
В 1905 році – перший священик церкви (грек по національності) – Чепіговський.
В 1907 році – освячена на честь Пресвятої Богородиці Діви Марії, покровительки землеробства і благополуччя.
  При церкві діяла земська школа. Уроки вів священик, молодий семінарист Віктор Петрович Кіранов. Учнів вибирали до школи найкращих.
  Діючим храм був до 1938 року. Влітку 1938 року з ініціативи секретаря сільської ради Жужі Гури Калиновича та сільського активіста Петраківського Трохима Гавриловича церква була закрита.
   Із початком війни 1942 році церква знову стала діюча. Ініціаторами відкриття були Чуча Адріян Трифонович, Петренко Олексій Хомич. В 1949 році голова сільської ради Харченко Яків Кузмич та секретар партійної організації Романов Олександр Михайлович домовилися про закриття церкви. У культовому приміщення храму святої Покрови продовжував діяти сільський клуб до 1967 року. У 1992 році у селі була проведена сходка де вирішилося питання про відкриття церкви. 9 вересня 1992 року до села переселився отець Панченко Анатолій Олексійович, а 14 жовтня 1992 року церква знову була освячена, підтвердила звання святої Покрови. На даний час церковнослужитель отець Слиш Віталій.



Тисни на назву та дивись презентацію



Немає коментарів:

Дописати коментар